Бібліотека

В ЧЕТВЕРТУ СУБОТУ ЛИСТОПАДА, УКРАЇНА ВШАНОВУЄ ПАМ’ЯТЬ ЗАГИБЛИХ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РОКІВ

Листопад — це місяць національної пам’яті, коли українці та світова спільнота згадують мільйони невинних жертв Голодомору.

Щороку, в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять загиблих під час Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2025 році День пам’яті припадає на 22 листопада.

Сучасні події нагадують нам: жива історична пам’ять є надзвичайно важливою. Злочини проти людства мають отримати засудження світової спільноти, а кожна жертва — гідне вшанування.

Однією з найтрагічніших сторінок Голодомору стала масова смертність дітей. У вересні 1933 року в багатьох регіонах України до школи не повернулися близько двох третин учнів.

За дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М. Птухи, створеними для Гарвардського університету, найбільших втрат зазнали лісостепові регіони — Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина.

Голодомор не лише забрав мільйони життів, а й на десятиліття порушив природний генетичний фонд українців, спричинив глибокі морально-психологічні травми та зруйнував традиційний уклад життя. 1933 рік став для України роком національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо й сьогодні.

Ось трішки історії.

Голодомори в Україні

Голодомор 1921—1923 — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, переважно у південних областях України, в 1921–1923 роках, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з України до Росії, Західної Європи та Америки радянською владою в Україні.

Голодомор 1932—1933 — масовий, навмисно організований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Голодомор 1946—1947 — третій голодомор, який влаштувала народам СРСР комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947—600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України шаленів голод.

Бібліотека коледжу пропонує до вашої уваги добірку документальних та художніх видань, присвячених темі Голодомору. Ці книги містять свідчення очевидців, наукові дослідження та історичні матеріали, що допомагають глибше усвідомити масштаби трагедії та значення пам’яті про неї.

Лапчинська Н. В. 33 запитання і відповіді про Голодомор-геноцид / [Н. В. Лапчинська ; наук. ред.: А. Л. Зінченко, О. О. Стасюк] ; М-во культури України, Нац. музей "Меморіал жертв Голодомору". – Дрогобич : Коло, 2018. – 88 с.

Науково-популярне видання, адресоване вчителям, студентам, краєзнавцям і усім, хто хоче дізнатися про передумови й політико-організаційні механізми вчинення у 1932-1933 роках злочину геноциду української нації.

Голодомор 1932-1933 років в Україні : док. і матеріали / упоряд. Р. Пиріг. – К. : Вид. дім "КМ Академія", 2007. – 1125 с.

У книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Подано документи Політбюро ЦК ВКП(б) і Політбюро ЦК КП(б)У, РНК СРСР і РНК УСРР, місцевих партійних та радянських органів, установ ДПУ, суду, прокуратури, міліції; листування Й. Сталіна, Л. Калгановича, В. Молотова, С. Косіора та інших. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду.

Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД [Текст] / Служба безпеки України, Міжнар. благод. фонд "Україна 3000" ; [редкол.: В. Даниленко (відп. ред.) та ін. ; упоряд. В. Борисенко]. – Київ : Стилос, 2007. – 603, [48] с. іл.

У виданні представлено документи радянських органів державної безпеки - Державного політичного управління (ДПУ) та Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що містять додаткову архівну інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої трагедії в історії українського народу ХХ століття – Голодомору 1932-1933 років. Документи розповідають про здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі й з метою приховування правди про Голодомор.

Голодомори в підрадянській Україні [Текст] : пр. членів Асоц. дослідників голодоморів в Україні / [Г. Бевз та ін. ; редкол.: О. М. Веселова та ін.] ; НАН України, Ін-т історії України, Асоц. дослідників голодоморів в Україні. – Київ ; Львів : [б. в.], 2003. – 723 с. : іл.

Книга розповідає про найбільшу й найстрашнішу катастрофу українського народу – голод-геноцид 1932-1933 років.

У працях членів Асоціації дослідників голодоморів в Україні висвітлюються причини голодоморного лихоліття, наводяться документи й свідчення очевидців голодоморного жахіття, списки жертв голодного мору, наслідки всенародної трагедії.

Лиха коса голодомору 1932-1933 [Текст] / [авт. кол.: Панченко П. П. та ін. ; редкол.: Лук'яненко Л. Г. та ін.]. – Київ : Україна, 2008. – 429, [2] с.

У книзі трагедія Голодомору 1932-1933 років висвітлюється як у загальноукраїнському, так і у регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії.

Смертю смерть подолали: голодомор в Україні, 1932-1933 [Текст] / [авт. кол.: П. П. Панченко (кер.) та ін. ; упоряд. Ю. В. Авраменко]. – Київ : Україна, 2003. – 348, [2] с.

У книзі трагедія голодомору 1932-33рр. висвітлюється як у загальноукраїнському, так і регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії, фотодокументами.

Сергійчук В. "Голодні, босі і роздіті"... Українські діти в 1932-1933 роках / В. Сергійчук. - Вишгород : ПП Сергійчук М. І., 2020. - 98 с.

Розповідається про втрати дітей під час Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, що є складовою загальних жертв української нації в цей період. Дитяча смертність шкільного і дошкільного віку сягнула в 1932 – 1933 роках мінімум 3,5 мільйона осіб, відтак загальна, як і стверджували тоді німецькі дипломати, – від 7 до 10 мільйонів.

Безансон А. Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність голокосту / А. Безансон ; пер. з фр. Т. Марусик. – Київ : Пульсари, 2007. – 136 с.

Два найжорсткіші тоталітарні режими ХХ століття - нацистська Німеччина і комуністичний СРСР - завдали великого лиха мільйонам людей. Автор доводить типологічну подібність комунізму і нацизму та торкається голоду в Україні. Він вважає, що мета цієї акції полягала не в бажанні зламати опір селянства, оскільки колективізація зламала його, а в намаганні покласти край національному існуванню українського народу.

 

Художні твори та спогади

Барка В. Жовтий князь : док. роман. Т. 1–2 / Василь Барка. – Нью-Йорк : Вид. Укр. вільної акад. наук у США, 2008. – 774 с.

Повість «Жовтий князь» містить історію однієї родини в 1932 — 1933-му роках; однієї білої хати, що стала чорною і обернулася в домовину. Її доля змальована на тлі життя, чи власне, вмирання всієї України під час голоду. В основу повісті взято особисті спогади автора і також багато подробиць того часу, зібраних потім за ряд років. Більшість типових випадків страшної доби знаходять відзеркалення в повісті.

Самчук У. Марія: хроніка одного життя : роман / Улас Самчук. – Київ : Рад. письменник, 1991. – 190 с.

Це перший в українській літературі художній твір про примусову колективізацію, так зване "розкуркулення" справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Написаний він у стилі хроніки життя жінки-селянки. Помираючи голодною смертю, Марія пропускає через свою начеб просвітлілу на якийсь час свідомість всі радощі й болі свого мученицького шляху.

Старів С. Страта голодом : пер. з англ. / Семен Старів. – Київ : Просвіта, 2002. – 272 с.

Спогади Семена Старова про драматичні події 1932-33 рр. в одному з сіл на Черкащині - це свідчення очевидця про Великий Голодомор. Видані вперше (під псевдонімом Мирон Долот) англійською мовою в США в 1985 році, ці спогади в значній мірі сприяють розкриттю істинної суті більшовицького тоталітаризму. Це видання не тільки спогади про трагічне минуле, а й застереження, щоб воно не повторилося в майбутньому.

Василів-Базюк Л. Й. П'ять колосків : іст. повість / Л. Й. Василів-Базюк. – Чернівці : Букрек, 2009. – 317 с.

Все далі відходять від нас страшні події 1932-33 рр. зі страшними нелюдськими очима і простягнутими пухлими руками лежачих немічних людей. Та хіба можна забути про непросту долю багатостраждального українського народу? Книга розкриває чорні сторінки нашої історії — голодоморугеноциду 20-30-х рр. минулого століття. Читаючи цю історичну повість, кожен витре не одну гарячу сльозу, не одному читачеві вона зранить душу і серце своїм болем і справедливим гнівом.

Звичайна О. Миргородський ярмарок : [оповідання] / Олена Звичайна. – Острог : Остроз. акад., 2015. – 58 с.

«Миргородський Ярмарок» (1953) є одним з найкращих творів письменниці, який вона присвятила мільйонам українців, що стали жертвами штучного голоду, організованого в Україні у 1932-33 роках.

Сьогодні, згадуючи жертв Голодомору, ми віддаємо шану тим, чиї життя були обірвані штучно створеним голодом. Ми закликає кожного з нас берегти історичну правду, передавати пам’ять про ці трагічні події наступним поколінням та робити все можливе, щоб подібні злочини ніколи більше не повторилися.

Пам’ять — це сила, що формує нашу свідомість і нашу відповідальність.

Вшануймо тих, хто не повернувся до життя, та збережімо правду заради майбутнього України.

Дякуємо за увагу.

СЬОГОДНІ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ — 29 РОКІВ!

Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Ми сильні, бо об'єднані.
Ми вільні, бо маємо Конституцію.
Ми переможемо — бо ми українці!

Саме стільки минуло від дня, коли Верховна Рада ухвалила Основний Закон — фундамент державності, свободи та прав кожного громадянина. Але історія нашого конституційного шляху — значно довша й глибша.

Раніше у цей день ми говорили про права, обов’язки, гарантії.

А сьогодні, на 1220-й день повномасштабної війни, роздуми змінилися впевненістю.

Бо Конституція — це вже не просто документ. Вона — в серці кожного українця. У нашій повазі, згуртованості, взаємодопомозі та щоденній боротьбі за свободу.

Вона — у хоробрості наших воїнів, у стійкості волонтерів, у щирому бажанні кожного з нас наблизити Перемогу. 

Ми захищаємо не лише території, а й цінності, закладені в Основному Законі. І робимо це разом — на фронті, в тилу, в інформаційному просторі, в дипломатії та економіці.

---

Ось трошки цікавих фактів про Конституцію України.

1. Конституційна ніч — 23 години безперервної роботи

28 червня 1996 року депутати працювали всю ніч. Рішення ухвалили о 9:18 ранку. Це стало рекордною сесією в історії Верховної Ради.

2. Конституція Пилипа Орлика — одна з перших у світі

Написана в 1710 році латинською та староукраїнською мовами. Визначала права громадян та обмеження влади гетьмана.

3. Україна — єдина пострадянська держава, яка прийняла Конституцію в межах чинного парламенту, а не через референдум чи зовнішній тиск.

4. У 1996 році після ухвалення Конституції був оголошений державний вихідний — єдиний святковий день, закріплений в Основному Законі.

5. Конституцію перекладено на десятки мов світу, вона доступна онлайн для вільного користування.

6. Найкоротша Конституція у світі — у США (менш як 8 000 слів). Найдовша — в Індії. Конституція України займає «золоту середину» серед держав.

7. Стаття 1 Конституції України: “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.” — це головна ідея, яка визначає всю суть нашої державності.

8. Мініатюрна Конституція України

Найменший екземпляр Основного Закону України має розмір 21×32 мм. Його створив художник Ігор Степанов у 2011 році.

Конституція містить 160 сторінок, на яких вручну написано близько 9500 літер, кожна розміром менше 1 мм. Текст виконано індійською тушшю на спеціальному тонкому папері. Вага мініатюри — 15 грамів.

На створення цієї унікальної роботи майстер витратив понад 2 місяці.

22 серпня 2011 року мініатюрну Конституцію було офіційно презентовано в Києві.

Зараз вона зберігається в Музеї книги і друкарства України.

9. У 2019 році в Інтернеті з'явилася електронна Конституція України для дітей у вигляді коміксів. Авторами стали брати Капранови, а художником - Олександр Костенко.

Матеріал підготовлений співробітниками бібліотеки коледжу

23 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ГЕРОЇВ УКРАЇНИ

Щороку 23 травня українці вшановують День Героїв – символічне свято пам’яті та вдячності тим, хто поклав своє життя за волю, незалежність і гідність нашої держави. Це не лише данина поваги, а й нагадування про силу духу, відвагу й жертовність українських воїнів усіх часів.

Свято Героїв об’єднує героїчні постаті минулого та сучасності – від звитяжних лицарів Київської Русі, козаків доби Гетьманщини, січових стрільців, вояків Армії УНР і УПА, діячів ОУН, до Героїв Небесної Сотні та захисників України в зоні АТО та нинішньої російсько-української війни.

Чому саме травень?

Цей місяць позначений трагічними втратами провідників українського визвольного руху ХХ століття:

• У травні 1924 року відійшов у вічність Микола Міхновський – перший ідеолог самостійної України, автор знаменитого гасла "Україна для українців".

• 25 травня 1926 року в Парижі загинув Симон Петлюра – головнокомандувач армії УНР, політичний символ боротьби за незалежність.

• 23 травня 1938 року в Роттердамі загинув Євген Коновалець – засновник і Провідник ОУН, жертва теракту НКВС.

Саме тому травень став місяцем гідного вшанування всіх, хто віддав життя за свободу України.

Цікаво знати: y підпіллі, навіть за умов нацистської та радянської окупацій, українці не забували про своїх героїв – День Героїв святкували таємно, а згодом традицію підхопила українська діаспора. Сьогодні ж це офіційне свято, яке дедалі частіше супроводжується маршами пам’яті, патріотичними флешмобами, виставками, уроками мужності та церемоніями нагородження.

Цей день – нагода ще раз згадати: Герої не вмирають. Їхня справа, їхній приклад і любов до України – безсмертні.

ЧЕСТЬ І СЛАВА НЕЗЛАМНИМ!

Матеріал підготовлений співробітниками бібліотеки коледжу

15 ТРАВНЯ - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ

Це свято виникло в Україні як ініціатива студентки Лесі Воронюк Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2006 році. Вона запропонувала студентам обрати один день і всім разом прийти на заняття у вишиванці. Свято швидко набуло популярності не лише в Україні, але й серед української діаспори по всьому світу. Мета цього дня — збереження та популяризація української культури, зокрема традиційного українського одягу — вишиванки. У цей день люди одягають вишиванки, щоб продемонструвати свою національну ідентичність та віддати шану багатовіковим традиціям. Вишиванка, як символ національної єдності, об'єднує українців, незалежно від їхнього місця проживання, у спільному прагненні зберегти культурну спадщину.

Ось трішки історії

Перші згадки про вишитий одяг на тенерах сучасної України знаходимо в описах Геродота (VIII ст.. до н.е.). Під час розкопок скіфських курганів було знайдено срібні бляшки VI ст. до н.е. із зображенням чоловіків у сорочках з орнаментом, подібним до вишиванки XVIII ст.

Для українців вишиванка здавна була не просто одягом, а сакральним символом краси, здоров’я, родинної пам’яті та любові. Особливої ваги вана набула в обрядах – дівчина перед весіллям мала сама вишити сорочки для себе й нареченого. Це ставлення збереглося й донині, особливо в День вишиванки.

Вишивання – один з найдавніших й найулюбленіших видів народного мистецтва, яким займалися переважно жінки. Хоч значення орнаментів із часом частково втрачено, найпоширеніші зразки – геометричні та рослинні. Серед них сьогодні популярні такі як – червоні маки з зеленим листям, барвінок, хміль, калина,дерево життя, ромб з крапкою та інші.

Свято вишиванки – це жива культурна традиція, що символізує єдність і зв’язок поколінь.

Цікаві факти:

- до появи штучних барвників вишивальниці використовували виключно природні фарби у вигляді відварів, настоянок із трав, кори, квітів, соку плодів. Наприклад, усі відтінки жовтого отримували із пшеничної соломи. Аби тон був золотим, ці нитки запікали у житньому тісті. Термічна обробка у поєднанні з опарою закваски фіксували відтінок на віки.

- першу сорочку новонародженому малюкові шили з ношених батьківських речей. Люди вірили, що в цьому одязі зберігається батьківська енергія, яка захистить дитину від пристріту і хвороб. Причому, дівчаткам робили сорочку з сорочки матері, а хлопчикам – з батьківських.

- одна з найоригінальніших вишиванок - борщівська. Така сорочка розшита чорними нитками. Є легенда, що коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщеві, жінки цього і сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі сорочки в знак скорботи та печалі.

- першим модником, який поєднав вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Він носив її під піджак і з сучасним вбранням. Саме в такому вигляді письменника зображено на 20-гривневій купюрі.

- у 2012 році на День Незалежності у Рівному зібралася найбільша кількість людей у вишиванках — 6570 осіб!Представники Національного реєстру рекордів України кажуть, що українці люблять встановлювати рекорди.

- найдорожча вишиванка була представлена на Сорочинському ярмарку у 2013 році. Її вартість становила 10 000 гривень, а важила вона 4 кг.

Матеріал підготовлений співробітниками бібліотеки коледжу

12 КВІТНЯ – ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА

Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна Костенко

26 квітня 1986 року сталася одна з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Сьогодні, ми вшановуємо пам’ять героїв - ліквідаторів, які віддали свої життя, борючись з наслідками Чорнобильської катастрофи, а також згадуємо про всіх, хто постраждав від цієї трагедії. Іхня мужність і самопожертва назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Ось трішки історії.

26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи під час випробування реактора. У результаті аварії хмара радіоактивного пилу вирвалась в атмосферу Землі. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які забруднили не лише Україну, а й значну частину Європи.

Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії та інші.

Чорнобильській катастрофі присвоїли сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів. Слід зазначити, що 7 балів також присвоїли аварії на АЕС Фукусіма-1, Японія, в 2011 році, де в результаті землетрусу теж сталася катастрофа.

Факти про наслідки Чорнобильської катастрофи

Час аварії - вибух стався о 1:23 ночі 26 квітня 1986 року, під час експерименту з безпеки.

Радіація - В результаті аварії на Чорнобильській АЕС було викинуто в 100 разів більше радіації, ніж від ефекту атомних бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі в 1945-у році.

- Рудий ліс – ліс біля станції став яскраво рудий від радіації. Дерева втратили хлорофіл і загинули майже миттєво. З тих пір йому дали назву «Рудий ліс»

- Ядерні дощі пройшли так далеко, що дійшли навіть до Ірландії.

- Близько 97% радіоактивних речовин залишилися в напівзруйнованому саркофазі ЧАЕС.

- 200 тонн радіоактивних матеріалів досі перебуває в реакторі Чорнобильської АЕС.

Ліквідатори – понад 800 тисяч людей офіційно залучили до ліквідації наслідків аварії, серед них – військові,пожежники,медики та добровольці. Вони трудилися в зоні підвищеного ризику, піддаючись впливу радіації. Приблизно 25 тисяч з них померли, а понад 70 тисяч стали інвалідами.

Покинуте місце – Прип’ять, у якому на момент аварії проживало 50 тисяч людей, евакуювали лише через 36 годин.

Ця трагедія назавжди залишила слід у нашій історії та пам’яті. Нехай цей день стане нагадуванням про важливість безпеки, відповідального ставлення до технологій та обачного використання ресурсів. Хай подібні трагедії більше ніколи не повторяться! Пам’ятаємо Чорнобиль!

12 КВІТНЯ – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ РАКЕТНО-КОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ТА ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ АВІАЦІЇ І КОСМОНАВТИКИ

«Ось вона яка — Земля з космосу!»

Леонід Каденюк

12 квітня – День працівників ракетно-космічної галузі України та Всесвітній день авіації і космонавтики. Це свято, що об’єднує минуле, сучасне і майбутнє людства в прагненні до зірок.

Цей день – символ сили людського розуму, сміливості та натхнення.

Україна належить до небагатьох держав, які мають повний цикл створення космічної техніки – від ідеї до запуску. У Дніпрі, в КБ «Південне» та на «Південмаші», були створені легендарні ракети «Зеніт» і «Циклон», що стали символом надійності та високих технологій. Зокрема, «Зеніт» використовувався у міжнародному проекті «Морський старт» і вважається однією з найекологічніших ракет світу.

Наші інженери брали участь у створенні модулів для Міжнародної космічної станції, а українські ракети доставили на орбіту понад 370 супутників з усього світу.

Ось трішки історії.

- 1950-ті роки – У місті Дніпро (тоді Дніпропетровськ) засновано КБ "Південне"( головним конструктором якого був призначений Михайло Янгель) та завод "Південмаш", які стали центрами створення міжконтинентальних балістичних ракет (МБР).

- Було створено чотири генерації ракетних комплексів стратегічного призначення, близько 400 космічних апаратів 70 різних модифікацій, космічні ракети-носії сімейств: "Циклон", "Космос", "Зеніт".

- 1992 - створено Національне космічне агентство України (нині – Державне космічне агентство України)

- 1997 - перший політ у космос космонавта незалежної України Леоніда Каденюка на шатлі "Колумбія".

- Участь у міжнародних проектах : "Морський старт" (Sea Launch) –запуск ракети "Зеніт" з платформи в океані.

- "Вега" – участь у створені європейського ракетоносія (разом з ESA).

- Участь у міжнародних програмах, зокрема Artemis Accords (ініціатива США з повернення на Місяць)

- 13 січня 2022 року, о 17:26 за київським часом, ракета-носій Falcon 9 стартувала з українським супутником дистанційного зондування Землі “Січ-2-30” на борту. Успішний пуск відбувся зі стартового комплексу SLC-40 на мисі Канаверал (США).

- За 30 років незалежності Україна не запустила жодного власного супутника . Лише за місяць до повномасштабного російського вторгнення 13 січня 2022 року, о 17:26 за київським часом, ракета-носій Falcon 9 стартувала з українським супутником дистанційного зондування Землі “Січ-2-30” на борту. Успішний пуск відбувся зі стартового комплексу SLC-40 на мисі Канаверал (США).

Завдяки сміливим інженерним рішенням космос, що здавався далеким і недосяжним, стає ближчим – особливо це відчувається в Дніпрі, космічній столиці України. На жаль мирним планам освоєння космосу завадив агресор, сьогодні зі зрозумілих причин глобальні космічні проєкти поставлені на паузу.

Бажаємо, щоб українські інженери та науковці й надалі вражали світ своїми досягненнями, а Дніпро залишався серцем космічних перемог країни.

Матеріал підготовлений співробітниками бібліотеки коледжу

ТАРАС ШЕВЧЕНКО: СПАДЩИНА,ЩО ЖИВЕ ВІЧНО

 

«Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.»

Щороку 9 березня Україна і світ вшановують день народження Тараса Григоровича Шевченка – видатного поета, художника і національного символу боротьби за свободу. Його творчість мала величезний вплив на формування української культури, мови та самосвідомості. Шевченко не просто писав вірші – він пробуджував у серцях українців прагнення до свободи й гідності. Ось трішки історії.

9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині народився Тарас Григорович Шевченко – майбутній поет, художник і борець за права українського народу. Його життя було сповнене труднощів: сирітство,кріпацтво,заслання. Але навіть у найтемніші часи він не припиняв творити.

У 1840 році вийшла друком його перша збірка «Кобзар», яка стала маніфестом боротьби за національну свідомість. Шевченко не лише писав про долю України, а й своїм життям довів відданість її свободі. Сьогодні його творчість залишається актуальною, а 9 березня – це день, коли ми згадуємо і вшановуємо людину, яка стала душею українського народу.

Матеріал підготовлений співробітниками бібліотеки коледжу

21 лютого - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ

«Ой, шануйте, поважайте
Рiднесеньку мову,
I навчайтесь розмовляти
Своїм рiдним словом.
Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.»

Сидір Воробкевич

 

Мова – це душа нації, її культурний код та історична пам’ять. Вона формує нашу свідомість, об’єднує покоління та відображає унікальність кожного народу. 21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови – дату, покликану привернути увагу до важливості мовного розмаїття та необхідності захисту мов, які перебувають під загрозою зникнення.

Це свято має глибоке історичне коріння та нагадує, що кожна мова є безцінним надбанням людства. Ось трішки історії.

Міжнародний день рідної мови відзначається 21 лютого з 2000 року. Його встановила ЮНЕСКО у 1999 році.

Дата вибрана на честь подій 21 лютого 1952 року в Бангладеші (тоді — Східний Пакистан). Того дня влада жорстоко придушила студентські протести, які вимагали визнання бенгальської мови державною. Кількох демонстрантів убили, і згодом їхній подвиг став символом боротьби за мовні права.

Зараз цей день нагадує про важливість рідної мови для збереження культури, освіти та національної ідентичності. ЮНЕСКО закликає підтримувати багатомовність та захищати мови, які можуть зникнути.

У сучасному світі глобалізація та культурна уніфікація нерідко витісняють менш поширені мови, що ставить під загрозу самобутність цілих етносів. Тому питання збереження і розвитку рідної мови залишається актуальним для всіх народів.

Матеріал підготовлений співробітниками бібліотеки коледжу

З ДНЕМ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ!

«Ми мусимо навчитися чути
себе українцями – не галицькими,
не буковинськими українцями,
а українцями без офіціальних кордонів».

Іван Франко.
«Одвертий лист до галицької молоді», 1905 рік

 

День Соборності України – це символ національної єдності, сили духу та прагнення до спільної мети. Щороку 22 січня ми згадуємо історічну подію 1919 року,коли було проголошено АКТ Злуки між УНР і ЗУНР. Ця дата стала уособленням мрії про неподільну, вільну й незалежну Україну.

У наш час День Соборності набуває особливого значення, адже питання єдності залишається актуальним.

Трішки історії цього свята.

4-й Універсал

Четвертий Універсал Української Центральної Ради – це ключовий документ,який проголосив незалежність Української Народної Республіки. Прийнятий 22 січня 1918 року, він став історичним кроком у боротьбі українського народу за власну державність.

Універсал офіційно проголосив УНР незалежною,вільною державою, підкресливши прагнення українців самостійно визнавати свою долю без зовнішнього втручання. Документ став відповіддю на складні міжнародні й внутрішні обставини того часу,коли Україна опинилася між загрозою з боку більшовицької Росії та необхідністю забезпечення миру й порядку в регіоні.

Четвертий Універсал – це символ волі та незалежності, який заклав основи для подальшої боротьби за суверенітет України. Його значення залишається важливим і сьогодні, нагадуючи про незламність нашого народу у відстоюванні свого права на свободу.

Впровадження свята

Свято Дня Соборності України офіційно було встановлено указом Президента України № 42/99 від 21 січня 1999 року. Його впровадження стало визначенням вагомого історичного значення Акту Злуки, підписаного 22 січня 1919 року.

Цей день символізує не лише об’єднання українських земель, а й прагнення до єдності та солідарності нації. Особливо символічним стали «живі ланцюги єднання», які щороку організовуються в багатьох містах країни. Це нагадування про те, що лише разом, спираючись на історичну пам’ять і спільні цінності, ми здатні здобувати сильну й незалежну державу.

Матеріал підготовлений співробітниками бібліотеки коледжу