В ЧЕТВЕРТУ СУБОТУ ЛИСТОПАДА, УКРАЇНА ВШАНОВУЄ ПАМ’ЯТЬ ЗАГИБЛИХ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РОКІВ

Листопад — це місяць національної пам’яті, коли українці та світова спільнота згадують мільйони невинних жертв Голодомору.

Щороку, в четверту суботу листопада, Україна вшановує пам’ять загиблих під час Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2025 році День пам’яті припадає на 22 листопада.

Сучасні події нагадують нам: жива історична пам’ять є надзвичайно важливою. Злочини проти людства мають отримати засудження світової спільноти, а кожна жертва — гідне вшанування.

Однією з найтрагічніших сторінок Голодомору стала масова смертність дітей. У вересні 1933 року в багатьох регіонах України до школи не повернулися близько двох третин учнів.

За дослідженнями Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України ім. М. Птухи, створеними для Гарвардського університету, найбільших втрат зазнали лісостепові регіони — Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина.

Голодомор не лише забрав мільйони життів, а й на десятиліття порушив природний генетичний фонд українців, спричинив глибокі морально-психологічні травми та зруйнував традиційний уклад життя. 1933 рік став для України роком національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо й сьогодні.

Ось трішки історії.

Голодомори в Україні

Голодомор 1921—1923 — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, переважно у південних областях України, в 1921–1923 роках, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з України до Росії, Західної Європи та Америки радянською владою в Україні.

Голодомор 1932—1933 — масовий, навмисно організований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Голодомор 1946—1947 — третій голодомор, який влаштувала народам СРСР комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм, як спланованою акцією сталінського Політбюро з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947—600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України шаленів голод.

Бібліотека коледжу пропонує до вашої уваги добірку документальних та художніх видань, присвячених темі Голодомору. Ці книги містять свідчення очевидців, наукові дослідження та історичні матеріали, що допомагають глибше усвідомити масштаби трагедії та значення пам’яті про неї.

Лапчинська Н. В. 33 запитання і відповіді про Голодомор-геноцид / [Н. В. Лапчинська ; наук. ред.: А. Л. Зінченко, О. О. Стасюк] ; М-во культури України, Нац. музей "Меморіал жертв Голодомору". – Дрогобич : Коло, 2018. – 88 с.

Науково-популярне видання, адресоване вчителям, студентам, краєзнавцям і усім, хто хоче дізнатися про передумови й політико-організаційні механізми вчинення у 1932-1933 роках злочину геноциду української нації.

Голодомор 1932-1933 років в Україні : док. і матеріали / упоряд. Р. Пиріг. – К. : Вид. дім "КМ Академія", 2007. – 1125 с.

У книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу, інспірованої радянським політичним режимом на початку 1930-х років. Це найповніше тематичне зібрання автентичних джерел з історії українського голодомору. Подано документи Політбюро ЦК ВКП(б) і Політбюро ЦК КП(б)У, РНК СРСР і РНК УСРР, місцевих партійних та радянських органів, установ ДПУ, суду, прокуратури, міліції; листування Й. Сталіна, Л. Калгановича, В. Молотова, С. Косіора та інших. Публікуються унікальні щоденникові записи очевидців голоду.

Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД [Текст] / Служба безпеки України, Міжнар. благод. фонд "Україна 3000" ; [редкол.: В. Даниленко (відп. ред.) та ін. ; упоряд. В. Борисенко]. – Київ : Стилос, 2007. – 603, [48] с. іл.

У виданні представлено документи радянських органів державної безпеки - Державного політичного управління (ДПУ) та Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що містять додаткову архівну інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої трагедії в історії українського народу ХХ століття – Голодомору 1932-1933 років. Документи розповідають про здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі й з метою приховування правди про Голодомор.

Голодомори в підрадянській Україні [Текст] : пр. членів Асоц. дослідників голодоморів в Україні / [Г. Бевз та ін. ; редкол.: О. М. Веселова та ін.] ; НАН України, Ін-т історії України, Асоц. дослідників голодоморів в Україні. – Київ ; Львів : [б. в.], 2003. – 723 с. : іл.

Книга розповідає про найбільшу й найстрашнішу катастрофу українського народу – голод-геноцид 1932-1933 років.

У працях членів Асоціації дослідників голодоморів в Україні висвітлюються причини голодоморного лихоліття, наводяться документи й свідчення очевидців голодоморного жахіття, списки жертв голодного мору, наслідки всенародної трагедії.

Лиха коса голодомору 1932-1933 [Текст] / [авт. кол.: Панченко П. П. та ін. ; редкол.: Лук'яненко Л. Г. та ін.]. – Київ : Україна, 2008. – 429, [2] с.

У книзі трагедія Голодомору 1932-1933 років висвітлюється як у загальноукраїнському, так і у регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії.

Смертю смерть подолали: голодомор в Україні, 1932-1933 [Текст] / [авт. кол.: П. П. Панченко (кер.) та ін. ; упоряд. Ю. В. Авраменко]. – Київ : Україна, 2003. – 348, [2] с.

У книзі трагедія голодомору 1932-33рр. висвітлюється як у загальноукраїнському, так і регіональних аспектах. Авторський аналіз органічно доповнюється численними архівними документами, спогадами очевидців страшної трагедії, фотодокументами.

Сергійчук В. "Голодні, босі і роздіті"... Українські діти в 1932-1933 роках / В. Сергійчук. - Вишгород : ПП Сергійчук М. І., 2020. - 98 с.

Розповідається про втрати дітей під час Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років, що є складовою загальних жертв української нації в цей період. Дитяча смертність шкільного і дошкільного віку сягнула в 1932 – 1933 роках мінімум 3,5 мільйона осіб, відтак загальна, як і стверджували тоді німецькі дипломати, – від 7 до 10 мільйонів.

Безансон А. Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність голокосту / А. Безансон ; пер. з фр. Т. Марусик. – Київ : Пульсари, 2007. – 136 с.

Два найжорсткіші тоталітарні режими ХХ століття - нацистська Німеччина і комуністичний СРСР - завдали великого лиха мільйонам людей. Автор доводить типологічну подібність комунізму і нацизму та торкається голоду в Україні. Він вважає, що мета цієї акції полягала не в бажанні зламати опір селянства, оскільки колективізація зламала його, а в намаганні покласти край національному існуванню українського народу.

 

Художні твори та спогади

Барка В. Жовтий князь : док. роман. Т. 1–2 / Василь Барка. – Нью-Йорк : Вид. Укр. вільної акад. наук у США, 2008. – 774 с.

Повість «Жовтий князь» містить історію однієї родини в 1932 — 1933-му роках; однієї білої хати, що стала чорною і обернулася в домовину. Її доля змальована на тлі життя, чи власне, вмирання всієї України під час голоду. В основу повісті взято особисті спогади автора і також багато подробиць того часу, зібраних потім за ряд років. Більшість типових випадків страшної доби знаходять відзеркалення в повісті.

Самчук У. Марія: хроніка одного життя : роман / Улас Самчук. – Київ : Рад. письменник, 1991. – 190 с.

Це перший в українській літературі художній твір про примусову колективізацію, так зване "розкуркулення" справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Написаний він у стилі хроніки життя жінки-селянки. Помираючи голодною смертю, Марія пропускає через свою начеб просвітлілу на якийсь час свідомість всі радощі й болі свого мученицького шляху.

Старів С. Страта голодом : пер. з англ. / Семен Старів. – Київ : Просвіта, 2002. – 272 с.

Спогади Семена Старова про драматичні події 1932-33 рр. в одному з сіл на Черкащині - це свідчення очевидця про Великий Голодомор. Видані вперше (під псевдонімом Мирон Долот) англійською мовою в США в 1985 році, ці спогади в значній мірі сприяють розкриттю істинної суті більшовицького тоталітаризму. Це видання не тільки спогади про трагічне минуле, а й застереження, щоб воно не повторилося в майбутньому.

Василів-Базюк Л. Й. П'ять колосків : іст. повість / Л. Й. Василів-Базюк. – Чернівці : Букрек, 2009. – 317 с.

Все далі відходять від нас страшні події 1932-33 рр. зі страшними нелюдськими очима і простягнутими пухлими руками лежачих немічних людей. Та хіба можна забути про непросту долю багатостраждального українського народу? Книга розкриває чорні сторінки нашої історії — голодоморугеноциду 20-30-х рр. минулого століття. Читаючи цю історичну повість, кожен витре не одну гарячу сльозу, не одному читачеві вона зранить душу і серце своїм болем і справедливим гнівом.

Звичайна О. Миргородський ярмарок : [оповідання] / Олена Звичайна. – Острог : Остроз. акад., 2015. – 58 с.

«Миргородський Ярмарок» (1953) є одним з найкращих творів письменниці, який вона присвятила мільйонам українців, що стали жертвами штучного голоду, організованого в Україні у 1932-33 роках.

Сьогодні, згадуючи жертв Голодомору, ми віддаємо шану тим, чиї життя були обірвані штучно створеним голодом. Ми закликає кожного з нас берегти історичну правду, передавати пам’ять про ці трагічні події наступним поколінням та робити все можливе, щоб подібні злочини ніколи більше не повторилися.

Пам’ять — це сила, що формує нашу свідомість і нашу відповідальність.

Вшануймо тих, хто не повернувся до життя, та збережімо правду заради майбутнього України.

Дякуємо за увагу.